ПЕДАГОГІЧНИЙ ГУМОР
(з просторів Інтернету)
Шкільний учитель каже колезі:
— Працювати стало геть неможливо! Вчителі бояться завучів, завучі — директора, директор — начальника управління освіти, начальник — міністра, міністр — батьків, а батьки —
дітей… І тільки діти нікого не бояться?!!
Викладач на іспиті помітив, як студент намагається витягти зі сховку шпаргалку. Почав спостерігати, захопився. Обидва нервують, аж упріли. Нарешті викладач не витримує:
— Ну! Ну, тягни, тягни сміливіше!..
На вулиці до чоловіка підходить незнайома жінка:
— Вибачте, але мені здається, що ви — батько однієї моєї дитини.
Чоловік із жахом:
— Я ?!!!!!!!!!!
— Заспокойтеся. Йдеться про учнів першого класу. Я — їхня вчителька.
Першокласниця на уроці декламувала вірш і збилася. Настала прикра пауза. Учениця повернулася до вчительки, чекаючи, що вона підкаже…
Потім спитала:
— Що, ви теж забули?
Серпень місяць. Перший день після відпустки. Порозмовлявши з директором, замислена вчителька виходить із школи.
Несподівано до неї підбігає грабіжник-рецидивіст:
— Атдавай часи!!!
Захоплена зненацька, вчителька відповідає:
— Ні!!! Беріть краще класне керівництво!
Із газетного нарису:
«У класі в Марії Іванівни сорок учнів. І щоранку сорок уважних очей дивляться на Марію Іванівну…»
Приходить студентка вранці на залік і ніжно дивиться на викладача:
— Аби отримати "зараховано", я готова на все!
— На все?
— Геть на все!
— Ну, добре… Ідіть готуйтеся до тестів!
Розмовляють між собою учні українських шкіл з різних регіонів. Перший каже:
— Наша вчителька граматичні правила пояснює нам українською мовою, а мораль читає тільки російською.
— Вам ще пощастило! — вигукує Микола. — Бо наша і саму українську мову, і мораль читає нам тільки російською!
— Ти тільки-но отримав двійку і вже співаєш?
— Але ж я співаю сумні пісні.
— Андрійку, — запитує у брата сестричка, — хто у вашому класі найшвидше бігає?
— Якщо стометрівку, то Сергійко, а якщо в кіоск за чіпсами, то швидше за всіх — я.
Якось на уроці англійської мови один учень запитав учителя:
— Чому в Америці був зроблений і перший автомобіль, і перший літак, і перший комп’ютер, а в нас, на Україні — нічого?
— Ну, як тобі пояснити? — завагався вчитель.
— Американці — вони тупі. І тому там можна щось вигадати. А спробуй щось придумати у нас, на Україні, коли всі довкола тебе мудрі!
Син-двієчник питає у батька-вченого:
— Тату, а чому коли яблуко надкусити, то надкушене місце стає коричневим?
— Розумієш, сину, надкушуючи яблуко, ти порушуєш його захисну оболонку, яка називається шкіркою, і тоді кисень, який міститься в повітрі, вступає в хімічну реакцію з атомами
заліза, що містяться в яблуці, й окислює їх. А окис заліза — це звичайнісінька іржа, котра має, як тобі відомо, коричневе забарвлення. Зрозумів?
— Тату, а з ким ти щойно так довго говорив?
— Ваш син має незвичайні здібності, — на батьківських зборах каже вчитель про одного учня.
— Весь у мене! — радіє батько. — У нас у родині всі добре навчалися.
— Та я не про те, — веде далі вчитель.
— А про що ж?
— Ваш син геніально ловить мух на льоту!
Учителька на уроці:
— Діти, назвіть єдиного звіра, якого боїться лев.
Сашко, не роздумуючи:
— Левиця, Маріє Петрівно!
На співбесіді:
— Юначе, скажіть чесно, чому ви вирішили вступати саме до нашого університету?
— Тату, не мороч мені голови!
Дівчинка пише домашній твір про свою родину. Питає у матері:
— Мамо, мене лелека приніс?
— Звичайно, донечко.
— А правда, що тебе теж лелека приніс?
— Правда, донечко.
— А бабусю?
— Її теж лелека приніс.
Дівчинка пише: «У нашій родині три покоління жінок не мали нормальних пологів».
Рекламний буклет, випущений одним із навчальних закладів:
«АБІТУРІЄНТЕ!
Ти стоїш перед вибором професії та бажаєш отримати таку, яка б розкрила й розвинула твої творчі здібності, зробила працю цікавою і радісною, а життя заможним і щасливим.
Саме такою є професія САНТЕХНІКА!»
Студент здає іспит з історії «по блату». Екзаменатор:
— А тепер найскладніше додаткове запитання: між ким і ким була російсько-турецька війна?
На уроці зоології вчителька запитує в учня:
— А скажи-но, Андрію, чому риби не розмовляють?
Учень:
— А ви спробуйте, Катерино Федорівно, пірнути у воду та щось промовити.
— Кажуть, синок наших сусідів ледве закінчив медичний інститут.
— Неправда! Він гарно вчився. Бо чого б тоді його брали до аспірантури?
— Того й брали. Щоб людей не калічив!
На уроці фізики вчитель розповідає:
— Силою води рухаються турбіни, що виробляють електричний струм. Електрика запалює ліхтарі і лампи. Діти, а як ще можна за допомогою води одержати світло?
— Помити вікна!
Учитель:
— Скажи мені, Миколко, чого Ной узяв у ковчег чистих сім, а не чистих дві пари?
Учень мовчить.
Учитель:
— Подумай гарненько і скажи. Сім пар чистих і дві пари нечистих…
Учень:
— Шкарпеток!
Учитель запитує учнів:
— Хто дасть відповідь: чи довго жили в раю Адам і Єва?
— Доки не достигли яблука! — почулося з останньої парти.
— Хто знає, чому з’являється роса? — питає вчитель.
— Я знаю! — піднімається Іванко. — Земля крутиться так швидко, що аж пітніє.
— Дмитре, що таке абстрактний іменник?
— Не знаю, — зізнається учень.
— Як же це так! — обурюється вчителька.
— Це щось, що існує, ти його можеш уявити, але не можеш помацати. Спробуй наведи приклад.
— Розжарена кочерга.
На уроці фізики у сільській школі вчитель пояснює, які є види опалення будинків:
— Парове — це коли по трубах надходить у батареї пара. Водяне — це коли в батареї йде гаряча вода. Газове — це коли в грубці горить газ… А тепер скажи, Василю, яке опалення у
вашому будинку?
— Димове, — випалив той, не задумуючись.
— Як це димове? — здивовано питає учитель.
— Бо моя мати як затопить піч, то повнісінька хата диму…
Учитель історії:
— Що таке літопис?
Учень:
— Це коли влітку пишуть!
На наступному, після правознавства, за розкладом уроці фізики вчитель каже учням:
— Завдяки закону земного тяжіння ми можемо ходити по землі.
Один з учнів піднімає руку.
— А як же ходили, коли ще не було цього закону?
Учитель на уроці фізики розповідав про магніт. У кінці уроку спитав:
— Ну, як називається те, що починається на «м» і піднімає тягарі. Учні хором відповіли:
— Мама.
Два студенти заходять до аудиторії на іспит з іноземної. Викладач:
— Віі сіоші.
— Що він сказав? — питає один у другого.
— Він сказав: «Сідай, дебіле!»
На кафедрі лінгвістики Гарвардського університету зроблено сенсаційне наукове відкриття! Місцеві вчені-філологи достеменно встановили, що російський мат не є жодною частиною мови, а навпаки: сама
ця мова є частиною російського мату!
Семінарське заняття з економіки. Симпатична студентка розповідає про Адама Сміта, жодного разу не назвавши його імені.
Викладач питає:
— А як звали Сміта?
У відповідь — знічене мовчання.
— Не хвилюйтеся. Пригадайте, як звали першого мужчину, — підказує викладач.
Студентка почервоніла й каже:
— Валєра…
Іспит з анатомії. Професор:
— Скажіть, який людський орган є символом кохання?
— Чоловічий чи жіночий? — перепитує студентка.
— Господи, — зітхає професор, — у мої часи це було серце…
Викладач до студента:
— Опишіть нам таке фізичне явище, як відлуння. Ну, не мовчіть!
— Мовчіть… вчіть… чіть… іть… ть… ть… ь-ь-ь…
— Сину, поясни мені, чого ти в школі отримуєш найнижчі оцінки?
— Не знаю, мамо. Мабуть, найвищі йдуть на експорт.
Залік. Студент узагалі не готовий. Підходить до професора й говорить:
— Професоре у мене ангіна. Можна я піду додому?
— Звичайно!
У цей же день після заліку професор зустрічає студента із прекрасною
довгоногою дівчиною. Професор підкликає до себе студента й говорить:
— Дорогою мій, вам з такою ангіною треба в ліжку лежати, а не гуляти
вулицями…
— Чому ти плачеш, хлопчику?
— Мій брат нашкодив, і зараз його будуть карати.
— І тобі жаль його?
— Ні, але ми близнюки і тато не може нас розрізнити.
Учитель:
— Якби в тебе було два бутерброди і в мене теж два бутерброди, що б у нас вийшло, Петре?
Учень:
— Легкий сніданок.
— Яких рідкісних австрійських тварин ти знаєш?
— Слон.
— А хіба слони водяться в Австрії?
— Ні, тому вони там і рідкісні.
— Я хотіла, щоб ти навчився музики, — говорить мама, — але вчитель сказав, що тобі ведмідь на вухо наступив.
— А коли це було? — цікавиться син.
— Як ти народився.
— А навіщо ти мене повезла до ведмедів?
Учителька:
— Послухай, Сергійку, якщо я скажу: «Я красива», — який це час?
— Минулий, Валентино Василівно.
Повертається син зі школи. Батько відкриває його щоденник і бачить: математика — «2», українська мова — «3», природознавство — «2», а далі фізкультура — «10», співи — «10». Батько хапається
за пасок.
— Ну й негідник! Так ти ще після цього стрибаєш і співаєш!
— Петрику, як ти розумієш зміст байки про ворону і сир?
— Я, Маріє Іванівно, так розумію: тільки втративши сир, можна здобути свободу слова.
— Діти, чи далеко від нас Африка? — питає вчитель географії.
— Я думаю, недалеко, — відповідає учень.
— Чому ти так думаєш?
— Бо на фірмі мого тата працює негр, то на роботу він приїжджає на велосипеді.
Перше вересня. Перший клас. Учителька розповідає:
— Діти, ви прийшли до школи. Тут треба поводитися чемно, сидіти тихо, а коли хтось хоче запитати про щось, потрібно підняти руку. Один хлопчак тягне догори руку.
Учителька:
— Ти хочеш про щось запитати?
— Ні, то я перевіряю, як система працює.
Знову перше вересня. В 11-му класі неймовірний гармидер. Чути аж у сусідній клас. Звідти прибігає розлючений вчитель, хапає за рукав найбільшого галасуна й тягне за собою. Через п’ять хвилин з
того класу, де кричали, до сусіднього класу заходить учень і каже:
— Миколо Петровичу, будь ласка, поверніть нам нашого нового вчителя.
— Професоре, скажіть, будь ласка, скільки людей працює у вашому інституті?
— Я думаю, відсотків шістдесят.
Упродовж семестру викладачеві страшенно набрид один студент, і він поставив собі будь-що завалити того на іспиті.
Нарешті надійшла сесія. Студент блискуче відповідає на всі запитання, немає до чого присікатись. Зрештою викладач каже:
— Останнє запитання. Не відповісте — ставлю вам «незадовільно». Отже: скільки лампочок в аудиторії?
Студент окинув поглядом стелю:
— Тридцять чотири.
— А от і неправильно! Ще одна лампочка у мене в кишені. Разом — тридцять п’ять. Приходьте за тиждень.
Через тиждень усе повторюється спочатку. На запитання про лампочки студент відповідає:
— В аудиторії тридцять п’ять лампочок.
— Неправильно, — каже викладач. — Сьогодні в мене лампочки немає. Отже, їх тут — тридцять чотири.
— Зате в мене є! — дістає студент із кишені лампочку.
Симпатична студентка в коротенькій спідничці складає письмовий іспит. Усі шпаргалки запаковані у спідню білизну. Даючи відповіді на запитання, вона щоразу дістає «шпори» зі схованки. Викладачеві
вже несила все те бачити. Нарешті він бере залікову книжку і ставить студентці «добре».
— А чому тільки «добре»? — питає вона.
— За наказом міністерства.
— ?!
— За наказом міністерства у разі суперечливої оцінки вона округлюється на користь студента.
— Що тут незрозуміло? За відповідь — «незадовільно», за стриптиз — «відмінно». Виводимо середнє — «добре».
Напис на парті в лекційній аудиторії: «Тут по-звірячому було вбито час».
Професор виказує студентові:
— Чому ви знову запізнилися на лекцію?
— Вибачте, я проспав.
— Як?! То ви ще й удома спите?!
Учитель учневі:
— Скажи дідусеві, нехай завтра прийде до школи!
— Чому дідусь? Може, батько?..
— Ні, саме дідусь. Нехай він подивиться, які помилки робить у твоїх зошитах його син!
Студенти після іспиту:
— Ну, а ти на скільки здав?
— На трійку. Спочатку думав скласти на п’ятірку, але потім вирішив: а яка мені з того користь? Нехай буде трійка, так зате на решту грошей пива накуплю!..
— Послухайте, — нервує викладач, — я вам уже втретє ставлю трійку. Чому ви не хочете вчитися? Зрештою, від навчання ще ніхто не помирав.
— Я знаю, — каже студент, — але навіщо випробовувати долю…
Університетський професор записався до психолога.
— Що вас турбує?
— Розумієте, лікарю, я голосно розмовляю уві сні.
— У цьому немає нічого загрозливого.
— Може, й так. Але з мене щоразу сміється вся вчена рада!
Батько підходить до сина, який за столом виконує домашнє завдання, гладить того по голові й каже:
— А гачечки, синку, старайся виводити акуратніше…
— Це, тату, не гачечки. Це інтеграли.
Іспит із хімії. Учень «валить» усе, що тільки можна. Вчитель жартує:
— Ну, а формулу газованої води ти хоч знаєш? Учень після паузи:
— Із сиропом чи без?
— Коли ти збираєшся робити уроки? — питає мати в сина.
— Після фільму.
— Після кіно буде пізно.
— Учитися, мамо, ніколи не пізно!
На уроці анатомії вчитель питає в учня:
— Скажи, що таке хребет?
— Хребет — це така частина організму, де на одному кінці сидить голова, а на другому сиджу я сам.
Учитель питає:
— Коли помер Александр Македонський? Учень:
— Помер? Я й не знав, що він хворів.
Дружина чоловікові:
— Тебе викликають до школи. Наш син знову розбив вікно.
— Господи! І скільки в них там тих вікон?!.
— Тату, звідки відомо, що Земля має форму кулі?
— Синку, ну ти даєш! Ти що, ніколи не бачив глобуса?
— Шкільна вчителька — єдина в світі жінка, яка, поставивши запитання, замовкає на якийсь час, аби вислухати відповідь.